Про чужі державні свята

Останнім часом помічена тенденція святкування чужих свят в нашій державі. Чому свої національні і державні свята в більшості випадків ігноруються, а іноземні підносяться як культ?

Примусило написати про це ірландське національне свято, яке щороку відзначають 17 березня.

Яким боком до України це свято? День Святого Патрика має відношення лише до ірландців. Невже у нас так багато ірландців?

День Святого Патріка як національне свято відзначають ще в Нігерії (там раніше працювало багато ірландських місіонерів) та Мексиці (там воювала за незалежність ірландська артилерійська бригада святого Патрика).

В Україні та Росії почали теж відзначати це свято, але для комерційної вигоди з нагоди Дня Святого Патрика.

Багато посиденьок відбувається в традиційних ірландських пабах за кухлем справжнього ірландського пива або навіть віскі.

У пабах в цей день відбуваються «ірландські вечірки», організовані здебільшого за підтримки бізнесу з «ірландським корінням» в Україні.

Саме цікавіше те, що вхід платний, хоча у його вартість включений якийсь міцний напій.

Ще це свято співпадає з Великим постом, а ірландці вживали м’ясо, вважаючи що Святий Патрик перетворює його на рибу.

Як на мене, то краще пропагувати свої національні свята і не поширювати того що не має відношення до українців.

Взяти хоча б Масницю. В Росії та Білорусі (ще на півночі України), цей тиждень відомий як Масниця, а от в більшості країни святкують свято Колодія.

Колодій — це символ родючості, шлюбу, любові чоловіка до жінки. В цей тиждень не треба об’їдатися млинцями, а просто зазирнути в минуле і згадати, як відзначали прихід весни наші предки.

Цього тижня старші жінки жартома «карають» тих молодих хлопців, які за рік не знайшли собі пари і не одружилися. Таким був звичай наших предків — усе живе повинно бути в парі.

Тих, хто не знаходив собі дівчини, вважали причиною порушення гармонії, ладу в природі. Неодруженим молодим хлопцям прикріплювали до ноги колодку, яку спеціально виготовляли для цього обряду, обплітали її стрічками та квітами.

Цю відзнаку парубок повинен був волочити за собою, поки не дасть відкупного, тобто не пригостить жінок за таку честь, яку вони влаштували для нього.

Такі обряди мали виховне значення, примушували замислитись про продовження роду, сприяли пошукам нареченої.

Варто замислитися про минуле і про наші рідні, українські традиції. Не забуваймо свого рідного. Святкуймо свої свята.