Про ігрові автомати

Коли виповнилося синочку три роки, вирішили повести його в «Ігроленд» відсвяткувати. Вражень у дитини було багато. Дуже важко було звідти піти, адже стільки емоцій від побаченого.

А ось нам було важкувато, голова «шуміла» від шуму, крику, пищання та різних шумових ефектів які видавали ігрові автомати.

Пам’ятаю, малим теж відвідував старий списаний автобус пофарбований у яскраві кольори, для того щоб пограти в «морський бій» і «охоту». Але тоді якось воно спокійніше було, на два квадратні метри площі – один автомат. В «Ігроленді» напхано їх стільки, що коли багато людей, то не пропхнешся.

Приховувати не буду, захоплює. Нові технології, цікаві ігри. Але, що ж робиться з дітьми? Вони не знають за що хвататися, очі розбігаються і з усіх сторін лунає «Хочу тут грати!!!» А потім, коли всі гроші з тебе витрясли, намагатися їх вивести звідти марно. І це я спостерігав за кожною третьою дитиною.

Ось такі дитячі азартні ігри. Ви думаєте я туди більше не піду? Та не вгадали, піду. Піду і дитину поведу, бо що залишається робити. Просить ще повести.

До речі, про природу теж не забудемо, і ось тільки потепліє побіжимо на річку, ну а зараз можна до лісу, десь на галявину, та пограти в м’яча ;). Тільки дуже обережно, адже є ще лісові мешканці від яких не завжди може бути приємно.

А ігрові автомати залишимо на потім.