Про поминальний понеділок

Кожного року на Поминальний понеділок більшість людей відвідують кладовища, щоб вшанувати пам’ять померлих родичів та близьких. Ця традиція вже набула так званого обов’язкового ритуалу. Люди і раніше поминали померлих, але що твориться зараз?

На могилки кладуть різні напої і їжу. Зазвичай це паска, крашанки, цукерки, пироги, вино. Ці покладання повинні були забрати або діти, або немічні старі люди. Що твориться тепер? Збіговисько алкоголіків, бомжів, і звичайних наглих людей. Біжать наввипередки, б’ються за територію кладовища, яку вони якось ділять між собою.

Пригадую, в дитинстві теж ходив на кладовище з батьками, то такого не було. Якщо і ходили які старенькі люди, то коли їх позвеш щоб дати щось «за царство небесне», вони соромилися підходити, приходилося наздоганяти щоб віддати. Зараз підходять і чекають поки дадуть та наллють.

Сумно, дуже сумно, немає в народу нашого ні совісті, ні сорому, ані поваги до традицій наших предків.

Не шкода віддати дитині цукерки, старій людині паски і пирогів, але не тим хто лізе без сорому. Цього року було дико заходити на територію кладовища, на вході вимагали (так, саме вимагали) милостиню, на території чатували жіночки (років по 45-50) з торбами, цигани і небайдужі до алкоголю особи, які вже не стояли на ногах. Навколо кладовища лежали вже без пам’яті п’яниці, багатьох відкачували бригади швидкої допомоги. І це все я бачив тільки на одному кладовищі на зупинці «Боженка» в Полтаві. Що робиться на інших, можна тільки уявити.

Одне радує, не скрізь так. Є ще в селах нормальні люди, які приходять пом’янути близьких, а не перетворювати цей день у казна-що. Хоча, років зо два тому, я спостерігав лежачих п’яних навколо кладовища і в селах, але цього року не зустрів ні одного. От і думай, чи вже покинули наш світ, чи взялися за розум.

Давайте будемо з повагою ставитися до людей і традицій, адже цей день всього один раз в рік, пом’яніть своїх родичів, знайомих по людськи.