Про трагедію на Чорнобильській АЕС

Наближається 25 річниця аварії на Чорнобильській АЕС. Кожного року в переддень роковин починають згадувати, говорити і приурочувати події до жаху, що й досі наганяє страху.

Хочу запитати, а чи хоч щось зробилося за ці двадцять п’ять років? Чи хоч щось навчило те горе, яке сталося?

В інтернеті, газетах, телебаченні повідомляються приголомшуючі факти які були невідомі донедавна. Хоча, хто знає де та правда. За весь час існування країни СРСР, не було такого, щоб говорилася вся правда, все те що відбувається насправді. Всі вірили в те, що все добре і нічого лихого не сталося.

А що ми бачимо зараз? Та все те ж саме, повідомляється тільки те що вигідно для влади. Взяти хоча б Японію. Скільки всього сталося а все говрилося що нічого страшного. А тепер надали найбільший статус аварії на Фукусімі-1, виселили людей з 20-ти кілометрової зони. Все те що було в Чорнобилі. Радіація це страшно, якою б невеликою вона не була. Побільшало людей з онкологічними захворюваннями, діти страждають від хвороб. То де ж той «мирний атом» про який так говорили раніше, багато років тому. Невже не розуміли що може бути біда? Все розуміли, просто нехтували безпекою людей. Тепер можуть по це говорити, бо не сховати того, що сталося.

Дякую всім ліквідаторам, що намагалися приборкати неприборкуване. Завдяки Вам, ми ще живемо і пам’ятаємо подвиг який Ви зробили заради майбутнього своєї країни, заради своїх сімей. І ті хто залишився в живих ніколи не забудуть страшну трагедію яка змінила все життя людства.

26 квітня 1986 року залишиться в пам’яті людей страшним днем. Нехай такого більше ніколи не станеться.